Сергій Шаменков
Особливості спорядження давньоримських прапороносців І–ІІ ст. н.е.

---

Шаменков, С. Особливості спорядження давньоримських прапороносців І–ІІ ст. н.е. Стрій, №3, 2021, с. 17-30.

---

На підставі комплексу письмових і зображувальних джерел досліджено питання зовнішнього вигляду давньоримських прапороносців І–ІІ ст. н.е. Розглянуто особливості та зовнішній вигляд їх щитів та шкір хижаків, які часто зображені на головах та плечах прапороносців.

Based on the body of written and pictorial sources, the issue of appearance of ancient Roman standard-bearers of the I-II сenturies A.D. is researched. The features and appearance of their shields and skins of predators, which are oſten depicted on the heads and shoulders of standard-bearers, is reviewed.

---

Шкіра хижака, накинута на голову та плечі, зображується на багатьох античних рельєфах, і є не лише яскравим оздобленням, головним убором, але й частиною захисного обладунку. Також до специфічного захисного спорядження прапороносців, окрім відмінного від інших солдатів обладунку, відносять невеликого розміру круглі щити – парми. У цій статті розглянуто категорії римських прапороносців та особливості їхнього захисного спорядження (форми щитів) і декору (шкіри тварин) та з’ясовано, які категорії прапороносців мали ці особливості, та чи завжди вони носили шкіри тварин. У своїй статті Дункан Кембел (Campbell “Animal pelts” 46-49) докладно окреслив сучасний погляд на тему спорядження давньоримських прапороносців. За його спостереженнями, з якими ми цілком погоджуємося, немає жодних чітких свідчень того, що прапороносці використовували шкіри вовків, оскільки всі письмові та зображувальні джерела показують лише шкіру левів (левиць), або, в значно менших випадках, ведмедів. При цьому можемо ще раз акцентувати увагу на тому, що шкіру левів використовували аквіліфери, сігніфери, імагініфери та іноді вексилярії преторіанських підрозділів (Мал. 3, а, в, г, д, е). Вочевидь, використовувалася шкіра або молодих левів та левиць, або азійських левів з помірною гривою, несхожою на гриву сучасних африканських левів. Такий висновок можна зробити із численних римських рельєфів, де голови левів показані невеликими і з антропологічними особливостями будови голів сімейства котячих.

Крім левів, на своїх головах і плечах прапороносці могли носити також шкіри ведмедів, про що згадує Вегецій (Вегеций 251). На фрагменті рельєфу з Музею витончених мистецтв у Бостоні, що експонувався у Ліоні (Мал. 1, а) (“Tête de soldat”), за рисами будови голови тварини виразно видно саме антропологічні особливості голови ведмедя. У цьому випадку шкіра вдягнута поверх шолома. Завдяки цьому рельєфу є можливість порівняти левові та ведмежі голови з іншими зображеннями прапороносців на римських рельєфах. На одному з фрагментів колони Траяна, де показано переправу через Дунай, шкіра одного з сігніферів також виразно відрізняється від інших та теж подібна на ведмежу (Мал. 2, г). Що цікаво, і це видно за іншими скульптурними зображеннями, вочевидь, шоломи під шкірами левів у більшості випадків прапороносцями не використовувалися. Шкіра, на нашу думку, одягалася на якійсь невеликий головний убір, який видно на рельєфах. Нащічників, як і в випадку шолому на рельєфі з бостонського музею, на колоні Траяна не показано, також там немає ременів чи шнурів (Мал. 2, а-д). Таким чином, це не можуть бути шоломи, бо не показано спосіб їхньої фіксації на голові. Цілком логічно припустити, що в даному випадку мався на увазі якийсь головний убір, наприклад, повстяний, як, можливо, на рельєфі із зібрання Лувр-Ленського художнього музею (Мал. 1, и) (“Lens”). У деяких випадках на античних скульптурах прапороносці взагалі показані без шкір та шоломів (Мал. 1, б, г, д). У легіонах та когортах шкіри котячих, вочевидь, зустрічалися зрідка в аквіліферів та сігніферів на рівні зі шкірами ведмедів.

Мал. 1. (а) – Рельєф із зображенням голови прапороносця; (б) – вексилярії з метоп монумента в Адамклісі (© Cristian Chirita); (в) – надгробок сігніфера Pintaius (за А. Domaszewski); (г) – надгробок аквіліфера Cn. Musius (за А. Domaszewski); (д) – рельєф із зображенням прапороносця преторіанських бенефіціаріїв із лускатим щитом; (е) – фрагмент кістяного рельєфу із зображенням вексиллярія (© Klaus-Peter Simon); (є) – кістяний рельєф прапороносця з Луврської колекції (© LouvreCollections); (ж) – надгробний рельєф із зображенням сігніфера (ауксілларія?) (за А. Domaszewski); (з) – рельєф із зображенням преторіанського вексилярія (за C.-G.Alexandrescu та R. D’Amato); (и) – фрагмент рельєфу, де зображено преторіанців; виразно видно, що під шкірою лева немає шолому, але показано головний убір.

Мал. 2. Фрагменти Колони Траяна (за Conrad Cichorius) (Cichorius 1896): (а) – аркуш VII; (б) – аркуш XVII; (в) – аркуш XVIII; (г) – аркуш XX; (д) – аркуш XXXV.

Мал. 3. Фрагменти Колони Траяна (за Conrad Cichorius): (а) – аркуш XXXVII (Cichorius 1896); (б) – аркуш XLII (Cichorius 1896); (в) – аркуш LXXVII (Cichorius 1900); (г) – аркуш LXXVIII (Cichorius 1900); (д) – аркуш LXXIX (Cichorius 1900); (е) – аркуш C (Cichorius 1900).

 

Згідно з античними зображеннями, шкіри левів та ведмедів зрідка використовувалися цілими і довгими; здебільшого вони відрізалися знизу (Мал. 1, є) (“applique”). В деяких випадках показано, що шкіра на шоломі могла бути без морди тварини. Згідно з іншими зображеннями, шкіру не носили цілою: задні лапи та довгий хвіст відрізали, а у деяких випадках шкіра на прапороносцях показана в підрізаному варіанті, не нижчою за середину спини, або навіть ще коротше – підрізану до плечей (Мал. 3, е). Саме в таких варіантах показані шкіри тварин на головах в аквіліфера та сігніфера на монеті імператора Адріана з зображенням прапороносців британських легіонів (Мал. 4, б). На іншій монеті Адріана показано сігніфера преторіанців у короткій шкурі та плащі, за ним стоїть вексилярій преторіанської когорти або якогось легіону з непокритою головою (Мал. 4, в). Шкіра на цих зображеннях, як і на багатьох інших, покриває лише голови та плечі. Вкрай рідко, як ми вже зауважили раніше, показані на рельєфах шоломи під шкірами в прапороносців легіонів та когорт. Наприклад, шолом є на надгробку у сігніфера Пінтая (Pintaius, signifer of Cohors V Asturum) з археологічного музею в Астурії (Мал. 1, в) (Domaszewski 72; “Roman standard-bearer”). Форма голови тварини зруйнована, тому важко сказати, що за тварина малася на увазі, але маленькі вушка та дрібне гладке хутро натякають на те, що це скоріше хтось із сімейства котячих. Шкіра ззаду доходить приблизно до середини спини. Шоломи прапороносців у деяких випадках могли мати металеву маску, як це показано на надгробку сігніфера Луція Фауста (Q. Luccius Faustus) з Майнцу (Domaszewski 35; “Roman standard-bearer”). На деяких зображеннях аквіліфери та сігніфери легіонів показані просто у шоломах, з навершів яких звисають кінські хвости – це показано, зокрема, на сестерції імператора Гальби (Мал. 4, а) (“RomanEmp”). У той же час, деякі з легіонних аквіліферів та сігніферів взагалі показані без шкір, у плащах і без шоломів. Так, наприклад, показано сігніфера з Майнцького рельєфу (Мал. 5, в) (“Kaestrich, Pedestals”) – він не носить шкіру на голові, а використовує звичайний вовняний плащ. Звичайні плащі та непокриті шкірою хижаків голови показані на преторіанських прапороносцях з рельєфу, що зберігається у галереї Боргезе в Римі (Мал. 5, а) (“Roma, galleria”), а також в сигніфера Тіберія Юлія Панкуя (Tib. Iulius Pancuius) (Мал. 5, б) (“Neuss Pancuius”).

Мал. 4. (а) – Сестерцій імператора Гальби (68–69 рр.); (б) – ауреус імператора Адріана (134–138 рр.); (в) – сестерцій імператора Адріана, (г) – сестерцій імператора Адріана (134–138 рр.).

Мал. 5. (а) – Преторіанські прапороносці з рельєфу галереї Боргезе; (б) – надгробок сигніфера Tib. Iulius Pancuius (© Mike Bishop); (в) – сігніфер з Майнцького рельєфу; (г) – рельєф арки Константина (© David Castor); (д) – рельєф арки Константина.

 

Щити прапороносців

Згідно із зображувальними джерелами, щити мали не всі преторіанські та легіонні прапороносці. Немає щитів на постатях деяких прапороносців з колони Траяна, повністю відсутні щити у прапороносців на метопах із Адамклісі (Мал. 1, б) (“Adamclisi Metope 26”; D’Amato 170), немає їх також у сігніфера та вексилярія преторіанців з постаменту із «Вілли Медічі» (Мал. 1, з) (Alexandrescu 487; D’Amato 171) та на рельєфі з Ефесу (Мал. 1, е). На сестерції Адріана немає щитів в аквіліфера та вексилярія (Мал. 4, в) (“LEU NUMISMATIK”), як немає щитів і в трьох сігніферів з імператорського ауреусу того ж Адріана (Мал. 4, б) (“Lot 281”). Все це каже про те, що щит, вочевидь, не був обов’язковим елементом екіпіровки цих солдатів.

Цікаво виглядає ситуація з формами щитів, які використовували в преторіанських когортах та легіонах. На деяких давньоримських скульптурних пам’ятниках прапороносці показані з невеликими круглими щитами, так званими пармами. Ці солдати ідентифікуються саме з преторіанськими прапороносцями. На деяких із них можна побачити рельєф, що імітує декор-розпис. Так, на пармах преторіанців з колони Траяна можна побачити два види орнаменту, що прикрашає поверхню щита: перший – розділене посередині коло, а другий – виразно показаний лавровий вінок, розташований по колу навколо умбона (Мал. 6 в, г, д). Концентричні кола навколо умбона можуть бути різнокольоровими у кількох варіантах, наприклад так, як на пізнішому за часом надгробку Тіта Флавія Сурілліона (Titus Flavius Surillionus) (“Roman standard-bearer”). Лавровий вінок може бути, як йому і слід, зеленого кольору на білому чи червоному тлі. При аналізі зображень прапороносців з колони Траяна було помічено, що такі круглі парми з декором та без нього дійсно показані переважно у випадках, коли зображено преторіанських прапороносців. На те, що на відповідних фрагментах показані саме преторіанці, звернули увагу Маркус Шмогер (Schmoger 514), Альфред Домашевський (Domaszewski 59), Стефан Цехетнер (Zehetner 177-179). На монеті імператора Адріана (Мал. 4, г) (“Browsing Roman”; “Sestertius with bust”) показано сігніфера преторіанців з невеликою пармою, за ним стоять вексилярій легіону зі звичайним скутумом, за яким стоїть ще один сігніфер з маленькою пармою. Виходячи з цього, можна зробити обережний висновок, що круглі парми використовувалися в першу чергу саме сігніферами-преторіанціами. У той же час, значно рідше вони могли бути і у легіонних прапороносців. Наприклад, такі круглі парми без малюнків на них зафіксовані лише у трьох фігур сігніферів з рельєфу колони Траяна (Мал. 3, а, б), як припускають, першого легіону Мінерви (Legio I Minerva) (Breeze 140). Важко сказати, наскільки це було поширена практика – можливо, ці круглі щити були ознакою саме цього легіону.

Мал. 6. (а) – Розфарбований фрагмент колони Траяна; (б) – реконструкція розпису зі зворотної сторони римського щита; розпис по грунту–гессо виконано натуральними темперними фарбами на основі сухого пігменту, яйця, вина, поверх розпису нанесено натуральний віск (фото автора); (в, г) – фрагменти Колони Траяна (за Conrad Cichorius) аркуші XXXVIII (Cichorius 1896) та LXXXIII (Cichorius 1900); (д) – промальовки автора можливих варіантів кольорів та розписів на круглих пармах.

 

Ще одне цікаве зображення міститься на круглому щиті прапороносця преторіанських бенефіціаріїв з рельєфу І ст. н.е. із зібрання Ватиканських музеїв (Мал. 1, д) (“Cancelleria-Relief-Fries”). Зображення на щиті нагадує луску чи листя, що розходиться від центру. Стилістично подібний декор міститься на групі вотивних теракотових щитів елліністичного періоду з гробниці в Еритреї, що датуються 310–240-ми рр. до н.е. (із зібрання Музею витончених мистецтв у Бостоні). Всередині цих щитів зображено умбони або малюнки у вигляді горгони Медузи. Тло щита пофарбовано в пурпурно-червоний колір із синіми або сірими лусочками, що розходяться від голови Медузи. Враховуючи те, що римляни багато чого перейняли з елліністичного мистецтва, цілком логічно використати для реконструкції римського щита саме таку кольорову гамму.

Вкрай мало інформації про те, як фарбувалися парми з тильного боку – це показано лише на одному з фрагментів тильної частини парми у преторіанця-сігніфера з колони Траяна (Мал. 6, а). На залишках круглого щита по його краю видно орнаментику у вигляді хвилястих ліній та кола. Крім цього, за описом Вегеція нам відомо, що на тильному боці щита кожного воїна (вочевидь, і в прапороносців) був напис з ім’ям та назвою підрозділу (Вегеций 251). Враховуючи те, що на пам’ятках І ст. н.е. щити з тильної частини пофарбовані у синій чи червоний кольори, можна припустити, що і щити прапороносців мали подібні кольори. Найближчий до нашого часу та загальновідомий скутум з Дура-Европосу взагалі непофарбований з тилу, а один з овальних щитів звідти ж має синє тло та білий орнамент.

Незважаючи на те, що круглі парми без жодного зображення на них зафіксовані у легіонних сігніферів лише двічі на колонні Траяна (Мал. 3, б), саме круглі парми широко використовуються як художниками, так і реконструкторами, без різниці для яких підрозділів. Деякі автори, як наприклад Стефан Дандо-Коллінз, ігноруючи історичні джерела, пропонують різноманітні та далекі від дійсності фантастичні варіанти розписів щитів (Дандо-Коллинз 67, кольорова вставка). Круглі парми не виключення, їх чомусь також було обрано для різних експериментів. На них сучасні художники та реконструктори полюбляють зображувати різноманітні фігури та сюжети за мотивами емблем-дігм: крила, написи з назвою легіону та когорти (в табулах ансатах чи без них), а також сюжети за участю богів, богинь, зодіакальних легіонних символів тощо. Подібна творчість не має під собою історично достовірних прототипів для періоду, що ми розглядаємо (І–ІІ ст.), оскільки все, що нам відомо з сюжетів розписів на пармах – це розпис трьох щитів преторіанців, описаних вище, де немає нічого подібного, а круглі парми легіонних прапороносців взагалі не містять жодного зображення. Така сюжетна лінія відома нам лише за зразками щитів з Дура-Европосу, які датуються початком-серединою ІІІ ст. н.е., тобто відстають у часі від І–ІІ ст. на 100–150 чи більше років. Зображення з атрибутикою Юпітера на щитах прапороносців відомі лише на овальному щиті, до розгляду якого ми зараз і перейдемо.

Щити на зображеннях прапороносців легіонів

Як уже було зазначено вище, у двох сігніферів, ймовірно, з 1-го легіону Мінерви, показані круглі парми без розписів (Мал. 3, б), але з огляду на інші джерела це виглядає як виключення. Відомі нам надгробки та рельєфи показують прапороносців не з круглими пармами, а зі щитами інших форм. На фрагменті колони Траяна, де показано переправу через річку, в легіонних сігніферів зображені овальні щити (Мал. 2, г). На монеті імператора Адріана з зображенням прапороносців британських легіонів у сігніфера показано чотирикутний скутум (Мал. 4, в) (“LEU NUMISMATIK”). Такий само скутум та овальний чи шестикутний щит показані в сігніферфів та аквіліфера на сестерції імператора Гальби (Мал. 4, а). В книзі Альфреда Домашевського наведено промальовку зображення сігніфера (ауксілларія?) з надгробного рельєфу з Ragusavecchia (Мал. 1, ж) (Domaszewski 74), який у лівій руці тримає овальний щит. На надгробку сігніфера Луція Фауста (Q. Luccius Faustus) з Майнцу показано овальний щит. На колонні Траяна на одному фрагменті (Мал. 3, г) показано вексилярія з овальним щитом. На надгробку Гнея Мусія (Gn. Musius), аквіліфера XIV легіону Геміна в якості декору-розпису щита виразно показана атрибутика Юпітера: веретено, блискавки, табула ансата з чистим полем (Мал. 1, г) (Domaszewski 29; “Tombstone of Gnaeus Musius”). Принагідно зауважимо, що на жодному відомому нам римському щиті: круглій пармі, шестикутному, чи овальному щиті, як і на жодному з відомих скульптурних зображень чотирикутних скутумів, всередині табули ансати, якщо вона зображена на лицевий поверхні, не міститься напису приналежності до якогось легіону – це сучасні вигадки-інтерпретації.

Розпис лицьової частини круглого щита в прапороносців легіонів найчастіше міг бути простим, в один колір, без будь-яких малюнків, як це видно на деяких щитах з колони Траяна. Як виглядав розпис овального щита, можна побачити на прикладі надгробку аквіліфера Гнея Мусія (Gn. Musius) (Мал. 1, г). Також логічно припустити, що існували пофарбовані в один колір, необтяжені розписами варіанти. Те, як могла бути пофарбована тильна частина овального щита, можна побачити знов-таки на фрагменті з колони Траяна, де одразу на трьох овальних щитах піхотинців показаний орнамент (Мал. 6, а) (“Romans to paint Trajan’s Column”). Із згаданим фрагментом пощастило ще й тим, що у 1970-х роках італійський археолог та мистецтвознавець Рануччіо Б’янкі саме з цим фрагментом здійснив спробу реконструкції кольору за аналізом залишків фарби. В результаті ми знаємо, що тильну частину овальних щитів було пофарбовано в різні відтінки червоного, з орнаментом по краю у вигляді хвиль білого кольору (Мал. 6, б).

Що носили на голові вексилярії в легіонах?

Ще цікавішою, протилежною від усталених уявлень, виглядає ситуація з головними уборами у вексиляріїв. Нагадаємо – вексилярії були прапороносцями, які носили прапор-вексиллу окремих виділених загонів від одного чи кількох легіонів кількістю від кількох центурій до когорти (Campbell “Who were Hyginus” 54-57). Вексилла – прямокутний лляний прапорець переважно червоного кольору з зображенням богині Вікторії – Перемоги, або з абревіатурою – короткою назвою підрозділу чи легіону. Достовірних джерел на те, щоби на поверхню вексилли наносили якісь інші зображення у вигляді інших богів чи легіонних зодіакальних символів, немає. Вексилла носилася на списі, а в деяких випадках у якості навершя ставили римського орла або скульптурне зображення богині перемоги. Наприклад, орла можна побачити на вексиллі однієї з метоп монумента Адамклісі (Мал. 1, б), на одному з рельєфів арки Константина, взятого зі споруди часів імператора Траяна (Мал. 5, г) (“Marcus Aurelius”), а пізніше – також на монетах наступних імператорів: Траяна Деція (р.п. 249–251), Еміліана (р.п. 253) та Філіппа I Араба (р.п. 244–249).

Аналіз давньоримських зображень вексиляріїв легіонів та когорт показав, що більшість постатей показана на них у шоломах або з непокритою головою, без хутра тварин на голові.

Наведемо приклади зображень, де показані вексилярії в шоломах та без натяку на шкіру тварин. Так, на монеті імператора Адріана з зображенням прапороносців британських легіонів вексілярій показаний у шоломі, який зверху прикрашений кінським хвостом (Мал. 4, в) (“LEU NUMISMATIK”). На кістяному рельєфі з Ефесу, де зображено імператора Траяна з військом, вексилярій також носить шолом (Мал. 1, е) (“EfesMuseumElfenbein2”). На тих рельєфах арки Константина, що були вмонтовані з пам’ятників часів Траяна, зображено вексиляріїв у шоломах, з нашоломними фігурами з рослинним мотивом, або з плюмажем з пір’я (Мал. 5, д) (“ArcoCostRilMAurS3-4”). На колоні Траяна на одному фрагменті (Мал. 3, г) показано вексилярія в шоломі та з овальним щитом. На метопах монументу в Адамклісі всі вексилярії показані з непокритими головами, без шоломів чи хутра тварин на голові (Мал. 1, б). В багатьох випадках на колоні Траяна вексилярії взагалі, як преторіанців, так і легіонів та когорт, показані без шоломів та шкір тварин.

Висновки

Аналіз зображень приводить до таких висновків. Аквіліфери преторіанців зображуються в іконографічних джерелах у шкурах левів, сігніфери преторіанців – у шкірах левів без шоломів під шкірами. Вексилярії преторіанців зображуються як у шкірах, так і без них, без шоломів під шкірами, або з непокритою головою. Аквіліфери та носії знаків легіонів зображуються як у левових шкірах, так і без них з непокритою головою, сігніфери легіонів та когорт зображуються у левових та ведмежих шкірах, з шоломами чи без, або без головних уборів. Сама шкіра з хутром могла бути короткою до плечей, або по пояс; задня частина шкір, задні лапи та хвости шкір прапороносців у більшості випадків, вочевидь, відрізалися. Вексилярії легіонів і когорт зображуються без шкір на голові, в шоломах, іноді прикрашених кінськими хвостами, або без будь-яких головних уборів – з непокритою головою (Мал. 7, 8).

Мал. 7. Реконструкція вексилярія Тірської вексиляції Військ Нижньої Мезії доби імператорів Траяна–Адріана (кінець I – початок II ст. н.е.).

Мал. 8. Шолом з чеканною мідною маскою і кінським хвостом, прикріпленим до навершя.

 

У тих прапороносців преторіанців, хто був озброєний щитами, вони мали форму кола, або повторювали форму легіонерського скутума. Щити мали розписи у вигляді поділеного кола, лаврового вінка або голови горгони Медузи з сірими чи синіми лусочками навколо, на пурпурному тлі щита. У прапороносців легіонів та когорт в переважній більшості випадків зафіксовані овальні щити. Лише на кількох постатях на колоні Траяна у прапороносців показані круглі парми без жодних малюнків на них. Вочевидь, тло щита фарбувалося просто в один колір. Із аналізу джерел стає зрозумілим, що парми в легіонах і когортах використовувалися вкрай рідко, без зображень, натомість переважали саме овальні щити, на яких могли наноситися різні зображення.

---

Бібліографія

“Adamclisi Metope 26.” Wikimedia Commons, 30 July 2008, commons.wikimedia.org/wiki/File:AdamclisiMetope26.jpg. Accessed 1 July 2021.
Alexandrescu, Cristina-Georgeta. “Identifying finds of Roman standards: Tops for vexillum and composite standards.” Identități culturale locale și regionale în context european: studii de arheologie și antropologie istorică: in memoriam Alexandri V. Matei. Cluj-Napoca: Editura Mega, 2010, p. 479-488.
“applique – Louvre Collections.” Louvre site des collections, 16 January 2020, collections.louvre.fr/ark:/53355/cl010255450. Accessed 1 July 2021.
“ArcoCostRilMAurS3-4.” Wikimedia Commons, 28 August 2017, commons.wikimedia.org/wiki/File:ArcoCostRilMAurS3-4.jpg. Accessed 1 July 2021.
Breeze, David J. “The flag of legion II Augusta on the Bridgeness distance slab.” The Society of Antiquaries of Scotland, vol. 119, 1989, p. 133-142.
“Browsing Roman Imperial Coins of Hadrian.” Ancient Coins Roman, Greek, Byzantine and Celtic Numismatic Reference for Attribution and Values. www.wildwinds.com/coins/ric/hadrian/i.html. Accessed 1 July 2021.
Campbell, DuncanB. “Animal pelts in the Roman army – How to dress a standard-bearer.” Ancient Warfare, XII.3, 2018, р. 46-49.
Campbell, DuncanB. “Who were Hyginus’ Vexillarii?’.” Ancient Warfare, XI. 5, 2018, р. 54-57.
“Cancelleria-Relief-Fries A.” Wikimedia Commons, 21 November 2018, commons.wikimedia.org/wiki/File:Cancelleria-Relief-Fries_A.jpg. Accessed 1 July 2021.
Cichorius, Conrad. Die Reliefs der Traianssäule. Berlin: G. Reimer, 1896.
Cichorius, Conrad. Die Reliefs der Traianssäule. Berlin: G. Reimer, 1900.
D’Amato, Raffaele. Arms and Armour of the Imperial Roman Soldier: From Marius to Commodus, 112 BC–AD 192. London: Greenhill Books, 2009.
Domaszewski, Alfred. Die Fahnen im romischen Heere.Wien, 1885.
“EfesMuseumElfenbein2.” Wikimedia Commons, 15. September 1991, commons.wikimedia.org/wiki/File:EfesMuseumElfenbein2.jpg. Accessed 1 July 2021.
“Kaestrich, Pedestals, A2: Marching soldiers.” Livius, www.livius.org/pictures/germany/mainz-mogontiacum/mainz-kaestrich/kaestrich-pedestals-a2-marching-soldiers/. Accessed 1 July 2021.
“Lens (Pas-de-Calais) - Musée du Louvre-Lens.” Flickr, 17 March 2016, www.flickr.com/photos/morio60/27851842664/in/album-72157670275914500/. Accessed 1 July 2021.
“LEU NUMISMATIK ZURICH - INFORMATION.” Collectors Universe, 30 July 2017, forums.collectors.com/discussion/984792/leu-numismatik-zurich-information. Accessed 1 July 2021.
“Lot 281. Hadrian augustus, 117 – 138.” Sixbid, www.sixbid.com/sales/numismatica-ars-classica-zurich/6447/the-roman-empire/5364977/hadrian-augustus-117-138. Accessed 1 July 2021.
“Marcus Aurelius relief, Liberalitas, Clementia.” Wikimedia Commons, 10 October 2020, commons.wikimedia.org/wiki/File:Marcus_Aurelius_relief,_Liberalitas,_Clementia.jpg. Accessed 1 July 2021.
“Neuss Pancuius. Tombstone of the auxiliary standard bearer….” Flickr, www.flickr.com/photos/thearmaturapress/6869202573/. Accessed 1 July 2021.
“Roma, galleria borghese, portico, frammenti del grande fregio traianeo.” Wikimedia Commons, 2 February 2019 Thumbnail for version as of 20:08, 2 February 2019, commons.wikimedia.org/wiki/File:Roma,_galleria_borghese,_portico,_frammenti_del_grande_fregio_traianeo,_01_adlocutio.jpg. Accessed 1 July 2021.
“Roman Emp., Galba, Sestertius ca. Dec 68.” iCollector.com, www.icollector.com/Roman-Emp-Galba-Sestertius-ca-Dec-68_i8604490. Accessed 1 July 2021.
“Roman standard-bearer tombstones.” Ancient Warfare, 25 May 2017, www.karwansaraypublishers.com/awblog/roman-standard-bearer-tombstones/. Accessed 1 July 2021.
“Romans to paint Trajan’s Column - with light!” Roman Times, 26 February 2010, ancientimes.blogspot.com/2010/02/romans-to-paint-trajans-column-with.html. Accessed 1 July 2021.
“Tête de soldat MBALyon 2018.” Wikimedia Commons, 3 January 2019, commons.wikimedia.org/wiki/File:Tête_de_soldat_MBALyon_2018.jpg. Accessed 1 July 2021.
“Tombstone of Gnaeus Musius, standard bearer of Legio XIV Gemina, 1st century AD, Landesmuseum, Mainz.” Wikimedia Commons, 5 September 2013, commons.wikimedia.org/wiki/File:Tombstone_of_Gnaeus_Musius,_standard_bearer_of_Legio_XIV_Gemina,_1st_century_AD,_Landesmuseum,_Mainz_(9682968874).jpg. Accessed 1 July 2021.
Schmoger, E.V.M. “TheRomanvexillum.” Proceedings of the XХ International Congress of Vexillology, Stockholm, 2003, р. 511-542.
“Sestertius with bust of Hadrian.” Flickr, www.flickr.com/photos/malchev/28371970973/. Accessed 1 July 2021.
Zehetner, Stefan. Der Signifer. Stellung und Aufgaben in der Kaiserzeitlichen Armee Wien, Angestrebter akademischer Grad Magister der Philosophie, Wien, 2009, www.academia.edu/1869322/Der_Signifer.
Вегеций, Ренат Ф. “Краткое изложение военного дела.” Вестник древней истории, 1 (10), 1940, с. 231–293.
Дандо-Коллинз, С. Легионы Рима. Полная история всех легионов Римской Империи. Москва: Центрполиграф, 2015.