Сергій Шаменков
Реконструкція балтеуса – пояса римського легіонера другої половини І – початку ІІ ст. н.е.

---

Шаменков, С. Реконструкція балтеуса – пояса римського легіонера другої половини І – початку ІІ ст. н.е. Стрій, №1, 2019, с. 57-66.

---

Стаття присвячена реконструкції поясів римських легіонерів періоду Принципату, зокрема тих, що могли використовуватися римськими солдатами у Північному Причорномор’ї. З цього регіону походять археологічні знахідки деталей римських поясів-балтеусів, що дозволяють при залученні аналогій з сусідніх регіонів відтворити технологію виготовлення і зовнішній вигляд таких поясів. У статті представлено два пояси, відтворені на підставі знахідок з регіону.

The article is devoted to the reconstruction of the belts of the Roman legionnaires of the Principate period, in particular those that could be used by Roman soldiers in the Northern Black Sea coast. From this region, archaeological finds of parts of the Roman belts (baltei) originate, which allow the reproduction of the production technology and the appearance of such belts when drawing analogies from neighboring regions. The article presents two belts reproduced on the basis of findings from the region.

---

Експериментальна археологія допомагає зрозуміти процес, методи виготовлення предметів минулого, в тому числі військового спорядження, та дає можливість перевірити їхні властивості та функціональність під час тестування.

Елементи військового спорядження римського легіонера відрізняли їх як окрему соціальну групу, мали риси індивідуальної та статусної самоідентифікації, а якість предметів та деталей слугували наочним підтвердженням заслуг та місця солдата в ієрархічному середовищі.

Пояс-балтеус був важливою частиною військового одягу римлян. Легіонери носили декоровані металевими пластинами шкіряні пояси, які відрізняли їх від осіб цивільних професій. Пояс на пряжці одягався зверху на туніку чи обладунок і прикрашався бронзовими гравірованими накладками або рельєфними чеканними, чи значно рідше – литими накладками. В І ст. н.е. легіонери носили два пояси, на одному з яких кріпився гладіус (меч), а на другому, з лівого боку, – пугіо (кинджал). Десь наприкінці І – на  початку ІІ ст. н.е. від двох поясів почали відмовлятися, залишивши один з пугіо, а меч почали носити на плечовій портупеї. На поясах в період, що ми розглядаємо, кинджали пугіо носилися легіонерами з лівого боку, а центуріонами – з правого. Також існував варіант, коли солдати відмовлялися від використання пугіо, а на поясі з правого боку носили меч, так, як зафіксовано на метопах монументу в Адамклісі, що встановлений після перемог імператора Траяна над даками на початку ІІ ст. н.е.

Рис. 1. (а) – Знахідки елементів поясів на території святилища Гурзуфське Сідло в Криму, за Н.Г. Новиченковим; (б) – диски до поясних накладок з мисливською сценою із Віндонісси та Асцібургіума, за E. Deschler-Erb; (в) – фрагменти накладок з території Румунії, за Coriolan Horaţiu Opreanu; (г) – фрагменти диску від кріплення пугіо з мисливською сценою з Віндонісси, за E. Deschler-Erb; (д) – накладка з мисливською сценою із Магдаленсбергу, за M.C. Bishop; (е) – штамп з Віндонісси, за M.C. Bishop.

 

В цей же час поступово виходить з військової моди суспензорій (фартух зі смуг шкіри) з круглими накладками та підвісками у вигляді листя, лунниць тощо. Згідно з зображеннями на рельєфах, короткі суспензорії використовують не тільки легіонери часів Траяна, але й легіонери часів імператора Адріана, що знайшло відображення на кількох рельєфах та вотивних фігурках воїнів, знайдених на території Північного Причорномор’я (Ольвія). Для декоративного ефекту накладки іноді покривали сріблом, лудили, декорували емалевими вставками. Можна виділити основні мотиви зображень на накладках: солярний (концентричні кола), геометричний, рослинний орнамент та сюжетні зображення. До сюжетних зображень відносяться зображення капітолійської вовчиці, зображення божеств, імператора та орнамент зі сценами полювання.

Пряжки римських поясів могли бути литі чи чеканні, а також могли містити чеканні чи гравіровані рослинні чи геометричні орнаменти. Матеріал та оздоблення поясних гарнітур залежали від матеріальних можливостей та смаку конкретного легіонера. Військове спорядження було в тому числі й оздоблене. Перші державні майстерні з виготовлення спорядження з’явилися за правління імператора Діоклетіана (284–305), а в період Принципату спорядження та озброєння виготовлялося мандрівними майстернями чи майстернями при легіонах. Легіонери, замовляючи та оплачуючи предмети спорядження, споряджали себе так, як вони того бажали згідно зі своїми матеріальними можливостями, художнім смаком та своєрідною регіональною військовою модою.

Рис. 2. Сюжетні поясні накладки та місця їх знахідок в Західній Європі.

 

Існують свідчення про використання поясів римськими легіонерами у Північному Причорномор’ї. Вже за імператора Траяна (98–117) кордони Риму поширилася на територію північного узбережжя Чорного моря. Після закінчення війн з даками з Мезії до Таврики були переведені підрозділи І Італійського легіону, у Тірі та Ольвії перебували солдати V Македонського легіону. З території Північного Причорномор’я походять знахідки деталей римського військового спорядження, зокрема поясів. Тут знайдено зокрема кілька пельтоподібних пряжок та накладок, які датуються другою половиною І ст. н.е. та які могли використовуватися солдатами римських легіонів, що перебували чи базувалися на наших теренах з другої половини І ст. до початку ІІ ст. н.е. З метою вивчення матеріального світу римських легіонерів Північного Причорномор’я було зроблено дві реконструкції легіонерських поясів цього періоду, засновані на археологічних знахідках.

Рис. 3. (а) – Пельтовидна частина клямри з експозиції Ялтинського історико-літературного музею, Крим (фото автора); (б, в) – елеменети поясного набору з експозиції музею в м. Магдаленсберг (Австрія); (г) – закінчення суспензоріїв з Віндонісси, за E. Deschler-Erb; (д) – римський рельєф періоду імператорів Траяна та його наступника Адріана, за E. Deschler-Erb.

 

На реконструкції першого поясу (Рис. 4) розміщено литу пряжку жовтого металу, відтворену за взірцем пряжки, знайденої на території святилища Гурзуфське Сідло (Рис. 1, а). Пряжку виготовлено методом литва по восковій моделі. На території цього святилища було знайдено кілька пряжок та металевих пластин. Стилістично взята за зразок пряжка подібна до так званих норіко-паннонських поясів першої половини І ст. н.е. Накладки стилістично наслідують зразки, знайдені на території Румунії (Рис. 1, в), Криму, а також західноєвропейські зразки. Ми вирішили відтворити таку особливість військової моди, як скорочення довжини суспензоріїв військових поясів наприкінці І – на початку ІІ ст. н.е. Ця нова мода на короткі суспензорії відображена на римських рельєфах періоду імператорів Траяна та його наступника Адріана (Рис. 3, д).

Рис. 4. Реконструкція пояса легіонера. Пряжка відтворена за зразком, що був знайдений на території святилища Гурзуфське Сідло, Крим. Накладки за зразками, знайденими на території Румунії та з аналогічними накладками з Віндонісси. Копія закінчення суспензорію зроблена за випадковою знахідкою з території Білгород-Дністровського (Тіри). Це закінчення у формі сердечка цікаве тим, що є повністю литим, разом з отвором, в той час як більшість подібних деталей чеканні, його кінець загнуто, але серед артефактів з Віндонісси також є литі закінчення суспензоріїв у формі сердечок з аналогічним отвором (Рис. 3, г).

 

Другий пояс легіонера (Рис. 6) також реконструйовано на підставі знахідок з території Криму. При реконструкції пряжки використано пельтоподібний фрагмент, що експонується в краєзнавчому музеї м. Ялта (Рис. 3, а) та зразки литих з жовтого металу пряжок схожої конструкції, на поверхні пельти міститься рослинний орнамент. В якості декору для накладок використано знахідку з території святилища Гурзуфське Сідло – круглу пластину так званого «мисливського типу» з чеканним зображенням тварин, які рухаються по колу (Рис. 1, а). Такі округлі деталі в свою чергу кріпилися до накладок, до яких підвішувався римський кинджал – пугіо. Декор цього фрагменту відомий за норіко-паннонськими легіонерськими поясами першої половини І ст. н.е.. Оригінальна знахідка з території святилища Гурзуфське Сідло виконана з бронзи методом чеканки та посріблена. На жаль, опубліковано було лише промальовку знахідки, але на ній видно, що малюнок та виконання дещо спрощені порівняно з доволі вишуканими зразками з Віндонісси та Асцібургіума (Рис. 1, б, г). Малюнок рельєфу дещо «розмитий», менш ретельно пророблено тло та тварини, коло та кант не мають чітко геометричної форми. Можливо, це пов’язано з тим, що цей зразок був копією, можливо провінційною, більш витонченого зразка, або ж легіонний майстер, який виготовляв цей елемент, був менш здібним. Для того, щоб зберегти цю дещо спрощену примітивну стилістику зразка, було вирішено відтворювати рельєф та форму елементів пояса з урахуванням цих особливостей. При реконструкції було відтворено спосіб виготовлення – чеканка пластині міді на бронзовій матриці, з додатковою прочеканкою поверхні та посрібленням у подальшому (Рис. 5). Враховуючи те, що оригінальна знахідка є лише фрагментом поясної гарнітури, нами були використані за зразок синхронні в часі та виконанні накладки та деталі, до яких підвішувався кинджал-пугіо, виконані в тій же сюжетній стилістиці. Біля десятка деталей поясів з подібними сюжетами було знайдені на території Швейцарії, Німеччини, Британії та Австрії, що свідчить про популярність сюжету (Рис. 2). Такого типу коло від накладки з «мисливською сценою», виготовлені з тонкої бронзи, діаметром 6,2 см, походить, зокрема, з Мерс-Асбергу (Німеччина), а деталь з Магдаленсбергу (Австрія) (Рис. 1, д) має діаметр 6 см. З Віндонісси (Швейцарія) походять 5 таких пластин в різному стані збереження, діаметр їх приблизно однаковий, 5.3 см. Накладки з мисливським сюжетом походять також з Чічестеру (Велика Британія), Аугсбургу, Гофгайму, Асцібургіуму (Німеччина). З Віндонісси також походить матриця для чеканки накладок з подібною сценою (Рис. 1, е).

Рис. 5. Процес виготовлення поясних накладок: (а) – матриця для чеканки; (б-г) – процес виготовлення та стан перед посрібленням.

Рис. 6. Пояс-балтеус у фінальному варіанті. Накладки прибиті до ременя рослинної вичинки, покритого оливковою олією.

 

За розмірами всі ці накладки не надто відрізняються. Так, наприклад, зразок з Аугсбургу (Augusta Videlicum) має ширину 4,7 см, висоту 4,6 см. Деталі відтворених поясів мають такі розміри: накладки першого поясу (з концентричними колами) мають 3,5 см у висоту і 5,5 см у ширину, другого поясу (з мисливським сюжетом) – 5,4 мм у ширину і 4,5 мм у висоту. Те, що з одного місця (Магдаленсберг) походять і накладки, і кола, дає підстави вважати, що ці накладки могли використовуватися разом як гарнітура всього пояса (Рис. 3, б, в). Зовнішній вигляд такого пояса, який носив легіонер в Північному Причорномор’ї в другій половині І – на початку ІІ ст. н.е., ми й намагалися відтворити (Рис. 7).

Рис. 7. Реконструкція легіонерських поясів другої половини І – початку ІІ ст. н.е.

 

---

Бібліографія

Трейстер, Михаил. “Римляне в Пантикапее.” Вестник Древней истории 2 (1993): 50–58.
Махлаюк, Александр, и Андрей Негин. Римские легионы в бою. Москва: Яуза, 2009.
Негин, Андрей. “Вооружение римской армии эпохи принципата: экономические, технологические и организационные аспекты производства и снабжения.” Stratum plus. Археология и культурная антропология 4 (2014): 15–138.
Негин, Андрей. Римское церемониальное и турнирное вооружение. Санкт-Петербург: Факультет филологии и искусств СПбГУ, Нестор-История, 2010.
Новиченкова, Н. Г. “Римское военное снаряжение из святилища у перевала Гурзуфское Седло. ” Вестник Древней истории 2 (1998): 51–67.
Bishop, M.C., and J.C.N. Coulston. Roman military equipment from the Punic Wars to the fall Rome. London: B.T. Batsford Ltd, 1993.
Dawson, M., ed. Roman military equipment: The accoutrements of war : proceedings of the Third Roman Military Equipment Research Seminar. Oxford: B.A.R., 1987.
Deschler-Erb, Eckhard. “Funde aus Asciburgium. Römische Militärausrüstung aus Kastell und Vicus von Asciburgium.” In Schriftenriehe der UnterenDenkmalbehörde Bd. 17. Duisburg, 2012.
Hoss, Stefanie. “Cingulum Militare: Studien zum Römischen Soldatengürtel des 1. bis 3. Jh. n. Chr., 39.” Doctoral Thesis, Leiden University, 2014. http://hdl.handle.net/1887/23627
Opreanu, Coriolan Horaţiu. “From ‘στρατόπεδον’ to Colonia Dacica Sarmizegetusa. A File of the Problem.” Ephemeris Napocensis XXII (2012): 113–135.
“Norisch-pannonische Frauentracht.” Legio XIII Gemina. Accessed May 10, 2019. http://www.legxiii.at/fotos_HT_norisch-pannonisch.html