Сергій Шаменков
Ладівниці українського козацтва та війська Речі Посполитої ХVII ст.

---

Шаменков, С. Ладівниці українського козацтва та війська Речі Посполитої ХVII ст. Стрій, №1, 2019, с. 43-56.

---

Стаття присвячена ладівницям (лядункам) – спеціальної конструкції торбам для зберігання унітарних набоїв, що використовувалися у кавалерії Речі Посполитої та українськими козаками у XVII ст. Здійснена спроба типології ладівниць XVII ст. за їх конструктивними особливостями. Проаналізовано масив зображень та музейних предметів, що дозволили зробити висновки щодо датування окремих типів ладівниць.

The article is devoted to cartridge belts (ładownice) – a special designed pouches for storing paper cartridges used in the cavalry of the Commonwealth and by the Ukrainian Cossacks in the 17th century. An attempt was made to create, using their design features, a typology of the cartridge belts used in the 17th century. An array of images and museum artifacts was analyzed, which made it possible to conclude on the dating of particular types of cartridge belts.

---

Українські козаки, беручи участь у різних військових походах у складі армії Речі Посполитої, мали можливість переймати та й вдосконалювати різні європейські нововведення. Серед них були і ладівниці. Наприкінці ХVI ст. в європейських арміях почали з’являтися спеціальні конструкції та торби для зберігання готових паперових набоїв (паперова ємність у вигляді циліндра з заздалегідь відміреною порцією пороху та кулею). В документах козацтва ладівниці зустрічаються рідко та без докладного опису конструкції. Тим не менш, вони зафіксовані на деяких іконографічних джерелах, а також декілька екземплярів відомі за археологічними знахідками та музейними колекціями. Українські козаки могли використовувати як трофейні, так і спеціально виготовлені зразки ладівниць. Приблизно в 20-ті рр. ХVII ст., у зв’язку зі значним поширенням паперового набою («ладунку»), кавалерійські торби-ладівниці для набоїв набули різних форм та конструкцій. У статті наведені різні приклади конструкцій польських та українських козацьких ладівниць, а також залучені шведські зразки. Шведські ладівниці наведені через жваві військові контакти між Шведським королівством з одного боку та Річчю Посполитою і українським козацьким військом з другого, що існували у XVII ст. та призводили до постійного обміну інноваціями у військовій сфері.

Ладівниці, що використовувалися козаками та кавалерією Речі Посполитої в ХVII ст., за конструкцією та матеріалами можна поділити на такі типи:
1. Шкіряні ладівниці із сформованими шкіряними циліндричними відділами, які підшиті до стінки.
2. Ладівниці з металевою ємністю зі спаяних між собою циліндрів, розміщених в один або два рядки. Торба, в яку вкладена ємність, могла виготовлятися зі шкіри, тканини або комбінувати обидва ці матеріали.
3. Шкіряні прямокутні ладівниці з дерев’яною вставкою всередині із просвердленими в ній отворами в один або два рядки.
4. Шкіряні прямокутні ладівниці з дерев’яною вставкою, яка має кришку, прикрашену металевою бляхою із гравірованим декором, вставками з емалей тощо.

В документах епохи зустрічаються різні варіації назви: «ладівниці», «лядунки», «ледунки», тому ми також будемо вживати ці назви. Лядунки ХVII ст. мали кілька різних конструкцій. Перша з них уявляла собою зшиті між собою прямокутні шматки шкіри, які згинали таким чином, що одна частина утворювала кришку, а на другій, яку вона прикривала, формували ряд циліндричних ємностей [примітка 1], до яких вкладалися готові набої в паперових гільзах. Дві таких прості лядунки зберіглися, зокрема, в шведському музеї Livrustkammaren (№ 32231 та 32232) (Рис. 1, а, б). Подібна за конструкцією лядунка збереглася і в Музеї Війська Польского (№ MWР 25012) (Рис. 1, д), а також зображення такого типу лядунки міститься на надгробку Жолкевських 1630-х років в Костелі святого Лаврентія м. Жовкви (Рис. 3, а). Кришка лядунки, що накривала набої, могла містити тиснений або вишитий декоративний орнамент.

Рис. 1. (праворуч) Лядунки в музейних експозиціях Швеції (а-г) та Польщі (д): (а) - № 32231 (© The Royal Armoury, Stockholm); (б) - № 32232 (© The Royal Armoury, Stockholm); в - № 32227 (© The Royal Armoury,

Stockholm); (г) - № 32229 (© The Royal Armoury, Stockholm); (д) - № MWP 25012.

 

Інший варіант уявляв собою прямокутну пласку чи об’ємну торбу, в середині якої або прямо на стінці з шкіри було нашито чи сформовано потрібну кількість циліндрів (6, 8, 10). Зразок такої лядунки також зберігається в шведському музеї Livrustkammaren (№ 32227) (Рис. 1, в). Вона має прямокутний корпус 100 на 215 мм зі світлої шкіри, на задню стінку якого прикріплено 8 шкіряних циліндрів, а шкіряна кришка покрита зверху зеленим оксамитом.

Другий тип лядунок з’явився приблизно наприкінці 1640-х рр. та використовувався українськими козаками та можливо кавалеристами польського коронного війська (Рис. 2). Це шкіряна прямокутна ємність, всередину якої вставлено залізну коробку, що повторювала форму шкіряної торби. Всередині коробки знаходилися спаяні між собою циліндричні трубки, розташовані в один чи два ряди. Кількість набоїв в таких лядунках сягала від 8–10 до 30. Використання описаних ладівниць козаками підтверджується завдяки знахідкам під час розкопок козацької переправи на місці Берестецької битви 1651 р., які проводилися І. К. Свєшніковим, і зараз експонуються в музеях м. Рівне та с. Пляшева. На місці битви було знайдено чотири цілі та одну фрагментовану ладівницю. Одна з них складається зі шкіряної ємності, що вигнута назовні, наче повторюючи риси тіла, лицьова її частина має орнамент у вигляді рисок; всередині неї знаходилися 13 трубок, розташованих в один ряд; кришка не збереглася. Інші знайдені на місці переправи ладівниці мали вигляд шкіряного футляра, всередину якого вставлялася спаяна з трубок ємність. Ці ладівниці розраховані на більшу кількість набоїв (від 20 до 32), що розміщувалися в двох рядах металевих трубок. Всередині однієї з них на момент знахідки знаходилося 22 набої з кулями діаметром 12–13 мм. В одній з ладівниць залізні трубки мали в висоту приблизно 8 см, діаметр їх складав 1,4 см. Лядунка була знайдена разом з пряжкою і ременем до підвішування її через плече чи на пояс. Третя та четверта лядунка, аналогічні за типом та конструкцією, мали всередині 30 та 26 металевих спаяних між собою трубок. Остання зі знайдених ладівниць також мала два ряди трубок, але вона знайдена фрагментованою, тому важко простежити скільки трубок, що в ній містилися. Набої прикривалися шкіряною кришкою, що доходила до середини лицьової частини лядунки. Шкіряний футляр пошитий зі шматків шкіри, ремінь до лядунки виготовлено з двох шарів шкіри, зшитих по краям. Ми не можемо стверджувати достеменно, кому саме належали ці лядунки, але вочевидь, в першу чергу, вони використовувалися в козаками, які несли кінну або комбіновану службу на манер драгунів.

Рис. 2. (ліворуч) Лядунки, знайдені на полі битви під Берестечком: (а, в) - Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»; (б, г) - Рівненський обласний краєзнавчий музей (фото автора).

 

Серед збережених артефактів, описів пограбованого козаками майна, згадок в тестаментах та живописних зображень зустрічаємо не тільки шкіряні лядунки, але й криті тканиною, іноді прикрашені додатково орнаментом, позументом тощо. Такого типу лядунка зі шкіри, крита зверху неї тканиною (зеленим оксамитом) зберігається в колекції шведського музею Livrustkammaren (№ 3222) (Рис. 1, г). Невелика за розміром (105 на 180 мм), прямокутна та трохи вигнута лядунка мала металеву ємність, всередині якої знаходилися 16 залізних циліндрів. Торба пошита зі шкіри, верх якої обшито оксамитом зеленого кольору. Кришка неправильної трикутної форми (аналогічна кришка зображена на рельєфі в Жовкві) застібалася на плетений шовковий ґудзик та петельку, носилася на пасі з шкіри, критим зеленим оксамитом.

Криті оксамитом лядунки поряд з просто шкіряною згадуються в переліку вкрадених під час Хмельниччини речей. Зокрема, було вкрадено: «ладовъничку акъсамитъную за золотыхъ деветъ, ладовницу великую скураную за золотых пулътора». Лядунки згадуються в документах у різний спосіб, більшість згадок не несуть детальних описів, наприклад «muszkiet i ładownicę». В деяких подаються більш детальні описи, так в тестаменті 1622 р. згадані криті тканиною ладівниці «ładownica czerwona i druga błękitna».

Ладівниця на 40 ладунков за 28 грошей у 1627 р. згадується серед цін та переліку предметів спорядження польських гусар. Г. де Боплан у своєму описі України 1640-х рр., описуючи спорядження польського офіцера панцерної хоругви, згадує про пласку шкіряну лядунку для набоїв. Водночас, описуючи спорядження польських гусар, він взагалі не згадує про лядунку.

Рис. 3. Рельєфи з зображеннями лядунок: (а) - рельєф з надгробку Жолкевських в костелі м. Жовква, Україна; (б) - рельєф 1640-х років «Шляхтич та Смерть» з костьолу в м.Тарлові, Польща (© Radosław Szleszyński); (в) - рельєф з костелу м. Пелплін, Польща.

 

В польському тестаменті 1660 р. згадується «ładowniczka aksamitna karmazynowa, sznury karmazynowe u niej», тобто ладівниця в цьому випадку підвішувалася на кармазинових шнурах. В тестаменті 1687 р. згадано лядунку підхорунжого «ładowniczkę ze srebra za 12 zł». Я. Х. Пассек згадує в 1660 р.: «Między inszemi rzeczami Cynowa Ładownica została na rzęmięnnym Pasie a w Skórę powleczona». Р. Сікора в свої книзі «Husaria pod Wiedniem 1683» наводить згадку про гусарську лядунку в інвентарі: «1670 roku po husarzu Kazimierzu Borkowskim», «ładownica y olstra floren piętnaście». В інвентарях початку ХVIIІ ст., що стосуються опису речей часів Яна Собеського, згадується «Ładownica z ładunkami żelaznemi». Отже, ще на початку ХVIIІ ст. лядунки зі спаяними трубками використовувалися. В інвентарі польського гусара 1712 р. згадано стару ладівницю, «ładowniczka safianem pokryta, stara», яка крита тканиною, а не металевою бляхою.

Якщо козаки користувалися простими шкіряними лядунками, то представники козацької старшини мали більш вишукані зразки. Серед речей козацького писаря Михайла Восхевича в 1663 р. згадується «ледунка суконная красная, поясъ, тесьма, запряжники и наконечники серебряные», в осавула Семена Кулженка «ледунка суконая». Можливо, в цих випадках зазначено не шкіряні лядунки, криті тканиною, але повністю пошиті з сукна. В якості перев’язку згадується пояс з тасьми зі срібною гарнітурою. На деяких зображеннях звертає увагу те, що лядунки не показані чітко геометричної форми, а так би мовити з м’якими формами та кутами, можливо це і є такі суконні лядунки. Складається враження, що всередині немає металевої паяної скриньки. Зображення такої лядунки червоного кольору міститься, зокрема, на шляхтичі з полотна Альтамонте, що показує елекцію короля Августа Сильного 1696 р. (Рис. 4, а). Ладівницю зеленого кольору, шиту золотом, показано на полотні, що зображує битву під Хотином 1674 р. (Рис. 4, б). Багато прикрашені лядунки, покриті тканиною та золотим шитвом використовував гетьман І. Самойлович. Серед опису речей гетьмана Самойловича зустрічаємо «ледунки шитие золотом одна по атласу зеленомъ другая по бархату по черномъ, ледунка шита по красномъ бархату золотом и серебром».

Рис. 4. (а) - шляхтич з полотна Альтамонте, що зображує елекцію короля Августа Сильного 1696 р. (© Zamek Królewski w Warszawie); (б) - фрагмент полотна, що зображує битву під Хотином 1674 року; (в) - портрет легкого кавалериста, приблизно 1630-ті роки ХVII ст.

 

Здавалося б, такий корисний предмет спорядження як лядунка мав би бути широко представлений в іконографії, але це далеко не так. Зображення лядунок на скульптурних рельєфах чи в графіці не такі вже й численні. Це може бути пов’язано з тим, що кавалеристи мали при сідлі пістолети в ольстрах, у спеціальних відділеннях яких тримали деяку кількість готових набоїв, а також із тим, що цей вид спорядження тільки почав поширюватися.

Західноєвропейські майстри живопису першої половини ХVII ст. дуже рідко зображували лядунки на кавалеристах. Зрідка їх розміщував на постатях вершників П. Снаерс. На його полотнах вони однакові – невеликі та пласкі (Рис. 5, а). Відомий шведський військовий та художник, учасник польсько-шведської війни Ю. Лемке (Johan Philip Lemke) мав можливість замальовувати військових та спорядження з натури. За тими малюнками в подальшому було зроблено гравюри та великі живописні полотна. На одному з полотен, що показує сутичку шведської кавалерії та татар у битві під Варшавою у 1656 р., на кавалеристі зображена лядунка прямокутної форми з округлими боками, вочевидь без металевої вставки всередині (Рис. 5, б).

Хронологічно одне з перших зображень лядунки, із сформованими циліндричними відділами та трикутним клапаном, поряд з іншими предметами спорядження та озброєння важкого кавалериста, міститься на надгробному рельєфі Жолкевських з костелу м. Жовква (Рис. 3, а), який датується 1623–1636 рр. Звертає увагу несиметричний трикутний клапан лядунки – такий принцип конструкції клапана ми спостерігаємо також на одній з ладівниць з Livrustkammaren (Швеція) (Рис. 1, г). Як би це не здавалося дивним, на численних нагробках та зображеннях польських гусар, а також панцерних ХVII ст. не показано ладівниць. Ми майже не зустрінемо лядунок на гравюрах та полотнах майстрів, що ретельно зображали як козаків, так і представників різних видів кавалерії Речі Посполитої. На фігурах козаків, польських гусар та інших кавалеристів з гравюр В. Гондіуса чи А. ван Вестерфельда не показано лядунок. На постатях гусар чи панцерних з полотен Альтамонте, що показують події під Хотином в 1674 р., лядунок також не показано, натомість лядунка присутня на представнику легкої кавалерії (Рис. 4, б). Також вони є на зображенні шляхтича (також легкого кавалериста) з гравюри авторства W. Blaeu, A. Boy, S. Savery, що показує облогу Смоленська в 1634 р. Постать шляхтича знаходиться поряд з картушем, прямокутну лядунку він носить через праве плече (Рис. 5, в). На портреті легкого кавалериста 1630-х рр. невідомого майстра добре видно невелику, криту тканиною лядунку (Рис. 4, в). Зрідка лядунки розміщували серед предметів «арматури» навколо портретів, так, як це зробив на гравюрі 1669 р. з зображенням Владислава Валовича художник L. Willatz (Рис. 5, г). Кілька зображень, датованих серединою ХVII ст., нам відомо за скульптурними рельефами, на яких представлено два різних варіанти ладівниць. На рельєфі 1640-х рр. «Шляхтич та Смерть» з костьолу в м. Тарлові показана невелика прямокутна лядунка зі шкіряним покриттям червоного кольору та фігурно вирізаною кришкою (Рис. 3, б). Добре видно спосіб кріплення до лядунки, вочевидь, шкіряного паска. Ладівниця трапецієподібної форми зображена на рельєфі з костьолу міста Пелплін в Польщі (Рис. 3, в). За зображеннями видно, що шкіряна кришка ладівниці могла бути не тільки трикутної форми, але й з фігурним вирізом, та вочевидь з тисненням по шкірі. На трапецієподібній лядунці з м. Пелплін ми бачимо невелику кришку в формі мисика, зверху якої зображено шитво з рослинним мотивом.

Рис. 5. (а) - фрагмент полотна роботи П. Снаерса, перша половина ХVII ст. (фотографія автора); (б) - фрагмент полотна битва під Варшавою 1656 р., роботи Ю. Лемке (© Nationalmuseum); (в) - зображенні шляхтича з гравюри осада Смоленська в 1634 році, авторства W. Blaeu, A. Boy, S. Savery (© National Museum in Kraków); (г) - фрагмент гравюри 1669 року з зображенням Владислава Валовича, роботи L. Willatz.

 

Лядунки підвішувалися через плече на тонких шкіряних ремінцях, пасах з тасьми, та зрідка на шнурах. На тих лядунках, де ремінці не збереглися, їх ширину можна простежити за отворами в місцях кріплення. На ремінцях лядунок ставили рамочні прості пряжки, а в самому кінці ХVII ст. паралельно почали використовувати також і широкі ремені з рамочними, метеликоподібніми, фігурними мідними пряжками, з запряжниками та металевими закінченнями, які знаходилися на спині.

Третій та четвертий типи лядунок відрізняються від попередніх як конструктивно, так і декором кришки. На відміну від попередніх зразків та типів, отвори для набоїв не формуються зі шкіри та не є паяними металевими, а висвердлені в суцільному масиві дерев’яного прямокутника. Такому прямокутнику надавали вигнутої форми, отвори в ньому могли розміщуватися як в один, так і в два ряди, а сама лядунка покривалася шкірою. В деяких випадках кришка лядунки прибивалася одразу з тильного боку до дерев’яної частини. На відміну від попередніх зразків, де кришка закривала лядунку до половини, тепер кришки повністю покривали передній бік лядунки. Кришки таких ладівниць могли містити чеканну або гравіровану металеву бляху. В деяких лядунках набої прикривала не одна, а кілька кришок: перша з тонкої шкіри прикривала набої, друга була шкіряною з металевою декорованою бляхою, третя – з тонкої шкіри, що в свою чергу зберігала декоровану бляху від пошкоджень. Такого типу лядунка зберігається в Музеї-Арсеналі, відділі Львівського історичного музею (Рис. 6, а).

Рис. 6. Лядунки четвертого типу: (а) - лядунка із колекції Арсеналу, м. Львів, Україна (фотографії автора); (б) - замальовка лядунки із колекції Національного музея в Кракові, Польща (© National Museum in Kraków).

 

Лядунки з дерев’яними вставками з висвердленими отворами з’являються в європейських арміях досить пізно. Зокрема, в кінноті Речі Посполитої та можливо в козаків вони поширюються лише на рубежі XVII–XVIII ст. Один з перших відомих екземплярів таких ладівниць з дерев’яною вставкою, який датується XVIII ст., походить з колекції Livrustkammaren у Швеції (№ 25694). Ладівниця з колекції львівського Музею-Арсеналу, датована XVIII ст., також має дерев’яну вставку, помітну на фото (Рис. 6, а). Оскільки малі дерев’яні прямокутні вставки для малої кількості унітарних набоїв відомі у XVII ст. (вони містилися в шкіряних мішечках піхотинців, чи можливо драгун, які, як відомо, також воювали здебільшого в піших бойових формаціях), можна припустити, що лядунки 3 та 4 типів з’явилися наприкінці XVII ст. У більш ранній період як серед збережених в музеях експонатів, так і серед зображень епохи, кавалерійські ладівниці з дерев’яними вставками з висвердленими отворами на 10 та більше набоїв відсутні. Так само і лядунки з металевими пластинами на кришці, що містили орнаменти, герби, кавалерські хрести, судячи зі збережених артефактів та зображень епохи, з’явилися наприкінці XVII – на початку ХVIIІ ст. Зокрема, металева пластина міститься на ладівниці, датованій часом правління короля Яна Собеського (останніми десятиріччями ХVII ст.) (Рис. 6, б). Металева орнаментована пластина на ладівниці згадується у гетьмана П. Полуботка: «Ледунка, доска сребреная съ чернью». Саме такого зразка лядунок найбільше і збереглося в музейних колекціях, в тому числі в Польщі та Україні. Так, наприклад, велика кількість таких лядунок представлена в експозиціях Музею Війська Польського в Варшаві (Muzeum Wojska Polskiego w Warszawie) та Національного музею в Кракові (Muzeum Narodowe w Krakowie).

Протягом першої половини ХVII ст. лядунки поступово входили до комплексу спорядження українських козаків та кавалеристів Речі Посполитої. Основний тип конструкцій цього періоду – лядунки на різну кількість набоїв (від десятка та більше), зі сформованими шкіряними або з спаяними металевими циліндрами. Футляри до таких лядунок виготовляли зі шкіри чи різних ґатунків матерії, або крили зверху тонкої шкіри сукном або шовковою тканиною. Кришка таких лядунок могла мати форму трикутника чи невеликого прямокутника, або прямокутника з фігурним вирізом-миском; така кришка покривала верхню половину лядунки. Наприкінці ХVII – на початку XVIII ст. в європейських арміях та у кавалеристів Речі Посполитої з’являються прямокутні лядунки зі вставками з цільного масиву деревини, в яких були висвердлені отвори для набоїв. Такі лядунки також мали кришки, покриті шкірою та іноді прикрашені металевими пластинами з накладним, чеканним або гравірованим орнаментом, гербами, арматурою тощо, які повністю покривали передню частину лядунки.

---

Примітки

1. Циліндричні ємності могли бути сформовані як з того ж шматка шкіри (Рис. 1, а, б), так і могли дошиватися окремо (Рис. 1, д). Повернутися назад

---

Бібліографія

Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 3, Т. 4, “Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого.” Киев: Акц. Об. печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1914.
Боплан, Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. Київ: Наукова думка, 1990.
Грані світу. Україна-Польща: єдність зброї крізь віки. Київ: Грані –Т, 2007.
Книги разрядныя, по оффиціальнымъ оныхъ спискамъ, изданныя съ высочайшаго соизволенія ІІ-мъ отделеніемъ собственной Его Императорскаго Величества канцеляріи. Т. 1. С.-Петербургъ, 1855.
“Опись движимого имущества, принадлежавшего малороссийскому гетману Ивану Самойловичу и его сыновьям, Григорию и Якову.” В Русская историческая библиотека, издаваемая Археографической комиссией. Т. 8, 949 – 1204. С.-Петербургъ, 1884.
Свєшніков, І.К. Битва під Берестечком. Рівне: СПД Нестеров С.Б., 2008.
Чтения в императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском университете. Т. 3, “Книга пожиткам бывшего черниговского полковника Павла Полуботка и детей его, Андрея и Якова Полуботков.” Москва, 1862.
Bebak, Marek. Franciszek Lilius. Życie i twórczość na tle epoki. Kraków: Musica Iagellonica, 2018.
Biłous, Natalia. “Testamenty wojskowych poległych i zmarłych na Wołyniu w XVII w.” Kwartalnik Historii Kultury Materialnej 64, no. 2 (2016): 211-224.
Kossarzecki, Krzysztof. Ad Villam Novam. Tom VII, “Źródła do dziejów Sobieskich z Archiwum w Mińsku i zbiorów francuskich.” Warszawa: Muzeum Pałac w Wilanowie, 2012.
Pasek, J.C. Pamiętniki. Lwow, 1857.
Sikora, Radoslaw. Fenomen Husarii. Torun: MADO, 2005.
Sikora, Radoslaw. Husaria pod Wiedniem 1683. Warszawa: Erica, 2012.
Żygulski, Zdzislaw. Stara Broń w Polskich Zbiorach. Gdańsk-Warszawa: Krajowa Agencja. Wydawnicza, 1984.

“Fragment testamentu koniokrada Adama Pęgowskiego (1622).” Nie tylko czarownice. Accessed May 10, 2019. https://nietylkoczarownice.blogspot.com/2018/07/fragment-testamentu-koniokrada-adama.html
“Husarski inwentarz.” Kresy. Accessed May 10, 2019. https://kresy.pl/kresopedia/husarski-inwentarz/
“Ikonografia. Militaria, mundury, elementy uzbrojenia, sceny batalistyczne z XIII-XIX w.” Search archives. Accessed May 10, 2019. https://szukajwarchiwach.pl/29/678/0/12/763#tabSkany
“Karl X Gustav – en våghals på tronen.” Popular historia. Accessed May 10, 2019. https://popularhistoria.se/sveriges-historia/kungar-drottningar/karl-x-gustav-en-vaghals-pa-tronen
“Katalog MNK.” Muzeum Narodowe w Krakowie. Accessed May 10, 2019. http://katalog.muzeum.krakow.pl/pl/category/materials/podobrazie/drewno?page=79
“LSH | Patronväska” (1). LSH. Accessed May 10, 2019. http://emuseumplus.lsh.se/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=collection&objectId=69011&viewType=detailView
“LSH | Patronväska” (2). LSH. Accessed May 10, 2019. http://emuseumplus.lsh.se/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=collection&objectId=69012&viewType=detailView
“LSH | Patronväska” (3). LSH. Accessed May 10, 2019. http://emuseumplus.lsh.se/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=collection&objectId=69007&viewType=detailView
“LSH | Patronväska” (4). LSH. Accessed May 10, 2019. http://emuseumplus.lsh.se/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=collection&objectId=62248&viewType=detailView
“LSH | Patronväska sammet.” LSH. Accessed May 10, 2019. http://emuseumplus.lsh.se/eMuseumPlus?service=ExternalInterface&module=collection&objectId=69009&viewType=detailView
“Odsiecz Smoleńska pod wodzą Władysława IV w 1634 r.” Wikimedia Commons. Accessed May 10, 2019. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Odsiecz_Smole%C5%84ska_pod_wodz%C4%85_W%C5%82adys%C5%82awa_IV_w_1634_r.jpg
“Pelplin Cathedral.” Wikimedia Commons. Accessed May 10, 2019. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Pelplin_Katedra_069.jpg
“Portrait of an Unidentified Soldier.” Pinterest. Accessed May 10, 2019. https://www.pinterest.com/pin/776659898214634773/?nic=1
“Sejm elekcyjny 1697 roku (Elekcja Augusta II).” Kolekcja Zamku Królewskiego w Warszawie. Accessed May 10, 2019. https://kolekcja.zamek-krolewski.pl/obiekt/kolekcja/Malarstwo/miejsce_powstania/Polska/id/ZKW_1533_ab
“Torba.” Zaciężna Rota Piechoty Polskiej. Accessed October 16, 2018. www.rotapiesza.pl/ekwipunek/torba.html
“Uładzisłaŭ Vałovič.” Wikimedia Commons. Accessed May 10, 2019. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:U%C5%82adzis%C5%82a%C5%AD_Va%C5%82ovi%C4%8D._%D0%A3%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D1%9E_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87_(L._Willatz,_1669).jpg