Людмила Климук
Конструктивний устрій керсетки із зібрання Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара»

---

Климук, Л. Конструктивний устрій керсетки із зібрання Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Стрій, №4, 2022, с. 57-70.

---

Стаття присвячена дослідженню унікального зразка жіночого безрукавного плечового одягу із зібрання Музею Івана Гончара – керсетки кінця ХVIII – початку ХІХ ст. Автором було проведено дослідження особливостей конструкції та технік пошиття, а також виготовлена схема розкрою.

The article deals with the study of a unique sample of women’s sleeveless shoulder clothing from the collection of the Ivan Honchar Museum – the kersetkas of the late 18th – early 19th century. The author studied the constructive features and tailoring techniques, as well as designed the cutting scheme.

---

У фондах Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» зберігається унікальний зразок жіночого безрукавного плечового одягу кінця ХVIII – початку ХІХ ст. (Мал. 1–3). Локальними назвами такого типу вбрання були “керсетка”, “корсет”, “горсет”, “корсетка” (Матейко 86). Але як власне називали цю річ її власники, ми не знаємо, тому далі по тексту будемо називати її керсеткою. Історія поширення та використання цього типу вбрання на території України на жаль ще детально не вивчена. Не будемо і ми наразі зупинятися на цьому питанні, оскільки головна мета цієї роботи – введення в науковий обіг цінного зразка одягу та аналіз його крою.

Користуючись можливістю, хочу висловити щиру вдячність керівництву та працівникам фондів Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара”, за можливість ознайомлення, дослідження та публікації цього непересічного предмету.

Із музейних записів відомо, що Іван Макарович Гончар придбав цю керсетку до своєї колекції в 50–х рр. ХХ ст. і, згідно його записів, вона походила із Чернігівської області. В музеї експонату було надано інвентарний номер КН-968.

Нами було оглянуто та проведено дослідження конструктивного устрою, технік та технологій пошиття даного експонату. Зроблено заміри деталей, в результаті чого було створено графічну схему конструкції керсетки (Мал. 1, а–в). Тут необхідно відмітити, що вказані у схемі розміри це фактичні заміри, зняті із історичного текстилю, який пройшов певну деформацію у процесі користування, тому деякі ділянки виробу могли зазнати суттєвого витягнення або усадки. Це варто враховувати при роботі із наведеною схемою крою.

Мал. 1. (а) – схема крою керсетки; (б, в) – промальовки загального вигляду керсетки; (г–е) – приклади з’єднувальних швів; (є) – спосіб складання прямокутних вставок, які складають “вуса”; (ж) – конструкція ґудзика.

 

За конструкцією – це безрукавний плечовий одяг комбінованого силуету, де перед злегка розширений до низу, а спинка прилегла по лінії талії, завдяки подвійним рельєфам та центральному шву (Мал. 4–6). Розріз по переду центральний, наскрізний із вузьким перекриттям пілочок. Горловина прямокутна, округлена по спинці. Довжина плеча зменшена. Пройма овальна, поглиблена. Виріб виконано на суцільній пришивній підкладці, сформованій з декількох частин (Мал. 7).

Конструктивні шви спинки трохи вище лінії талії переходять у запрасовані зустрічні віялоподібні складки (Рис. 3). Чи зумовлене підняття лінії талії особливостями модного силуету, чи можливо спричинено невисоким ростом власниці, сказати наразі важко. Це питання потребує подальшого дослідження. Особливістю цієї конструктивної ділянки є спосіб драпірування прямокутних вставок по талії між деталями рельєфів. Вони сформовані у подвійні складки, що розведені у різні боки та зафіксовані (Мал. 1, є; 6). Цей крій у народі мав назву “до п’яти вусів”, а “вусами” власне і називали складки. Такий тип конструкції спинки жіночих плечових і верхніх виробів був характерний з кінця XVIII аж до початку ХХ ст. для Полтавської, південного лівобережжя Київської, лівобережжя Черкаської, півдня Чернігівської та Сумської областей (Вовк 141). Це дозволяє окреслити можливе місце виготовлення виробу, на відміну від центральної та північної Чернігівщини, де вставки вже були трапецевидні, а складка фіксувалася без розгортання, чи лівобережної Дніпропетровщини, де подвійні, а іноді і потрійні складки навпаки згорталися, а тоді фіксувалися.

Перед виробу прямий, доповнений чотирикутними короткими вставками із заокругленими нижніми краями (Мал. 2). Низ деталей вставок розширений та оформлений у шлиці, що вказує на те, що безрукавка вдягалася із пишною спідницею (Мал. 8). Плечові шви похилі, зміщенні на спинку. Бічний шов відсутній. На його місці були розташовані дві односторонні зашиті складки, по одній з яких розпустили, коли корсетку перешивали в пізніший час. Про це яскраво свідчить використання ниток іншої якості та кольору, різниця в технології обробки шва та відсутність тасьми на проймах безрукавки (Мал. 9). Це могло бути зумовлено вагітністю власниці виробу, на що вказує характерна форма набута внаслідок деформації тканини (Мал. 4).

Безрукавка застібається на 6 пласких дерев’яних, обтягнутих тканиною основи, ґудзиків та прорізні петлі, обметані вручну петельним швом. Ґудзики розміщуються на лівій частині пілочки, петлі на правій (Мал. 1, ж; 8).

По лінії талії спинки у пізніший час була нашита смуга тонкої бавовняної тканини. ЇЇ вільні кінці утворили зав’язки, завдяки яким досягалося щільне прилягання спинки до фігури (Мал. 7).

Безрукавка виготовлена з візерунчастого тонкого фабричного шовку золотаво-коричневого кольору, орнаментованого букетами квітів та гілками (Мал. 10). Цікавим є спосіб викладки деталей крою на тканині. Завдяки досвіду та майстерності кравця ми можемо спостерігати ефект дзеркальної симетрії малюнку. Такий спосіб розкладки значно збільшував витрати тканини на виріб та час роботи над ним, чим власне зумовлювалася і його ціна.

Інший ефект можна побачити на підкладці керсетки, яку пошили з лляного смугастого полотна аж чотирьох різних видів рапорту орнаменту, розміщених у довільному порядку (Мал. 7; 11). З чого можна зробити висновок, що кожний залишок тканини цінувався і використовувався з максимальною користю.

Передні вставки та усі зрізи безрукавки оздоблені нашитою чорною шовковою оксамитовою тасьмою з червоною облямівкою, фабричного виготовлення (Мал. 6; 8).

Пошиття ручне. При дослідженні керсетки були відмічені наступні шви: вперед голку, позад голку, косими стібками, косими стібками через край, петельний. Ряд з’єднувальних швів та особливості зшивання виробу були зафіксовані та наведені разом із схемою крою (Мал. 1, г–є).

Таким чином, нам вдалося дослідити особливості конструкції та створити схему крою унікального зразка жіночого безрукавного плечового одягу із зібрання Музею Івана Гончара – керсетки кінця ХVIII – початоку ХІХ ст. Вироби такого типу користувалися широкою популярністю у міського та сільського жіноцтва (Милорадович 224). Однак даний зразок привертає до себе увагу, якістю матеріалу та способу виготовлення, що може свідчити про високу кваліфікацію майстра та певну заможність його власниці.

Мал. 2, 3, 4. Загальний вигляд керсетки на манекені (© О. Мітюхін).

Мал. 5. Загальний вигляд керсетки на на площині (© О. Мітюхін).

Мал. 6. Керсетка у розгорнутому вигляді, вигляд зверху. Варто відмітити візерунчасту шовкову тканину скроєну з дзеркальним суміщенням малюнку (© О. Мітюхін).

Мал. 7. Керсетка у розгорнутому вигляді, вигляд зісподу. Підкладка зшита з лляного полотна, чотирьох різних рапортів смуг (© О. Мітюхін).

Мал. 8. Спосіб обробки бічних шлиць та ґудзики (© О. Мітюхін).

Мал. 9. Місця перешивання виробу у пізніший час. На фото добре видно шви, виконані нитками іншого гатунку (© О. Мітюхін).

Мал. 10. Фрагмент шовкової тканини верху виробу (© О. Мітюхін).

Мал. 11. Фрагменти підкладки зі смугастого льону (© О. Мітюхін).

---

Бібліографія

Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології. Київ: Мистецтво, 1995.
Матейко, Катерина. Українській народний одяг. Етнографічний словник. Київ: Наукова думка, 1998.
Милорадович, В.П. “Житье-бытье лубенского крестьянина.” Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. Київ: Либідь, 1991, с. 170–341.